Німецькі аси на волинських теренах

До написання цього матеріалу спонукала стара світлина, що випадково потрапила до рук. На ній - група німецьких офіцерів з збитим російським авіатором, які усміхаються в об’єктив камери. Підпис засвідчив: «Hauptm. Bölke». Намагаючись розібратися, хто є хто, ми натрапили на несподівану історичну знахідку. З’ясувалося, що на цьому маловідомому фото, зробленому в Ковелі в 1916 році, зображений знаменитий німецький військовий льотчик, один із перших асів в історії світової авіації, автор однойменних правил повітряного бою «Dicta Boelcke» Освальд Бельке.

Луцький «пашквіль».

Більше 400 років минуло відтоді, як у Луцьку з’явився сатиричний вірш, що його написали шляхтич Іван Журавницький і його дружина Олена Копоть, - він по праву може вважатися передвісником української сатири і сучасних технологій «чорного PRу». 

ЖУРАВНИЦЬКІ

Уперше цей випадок як побутовий факт описав історик О. Левицький у своєму нарисі «Очерки старинного быта Волыни и Украины», що був надрукований у журналі «Киевская старина» за квітень 1889 року. А літературознавець Григорій Нудьга повернув його із запилених архівів - вже як значиму історію появи першого волинського поета, який народився приблизно у 1525 – 1530 роках у шляхетній родині Марка Васильовича Журавницького. Останній служив і помер у Луцьку. Марко був людиною справедливою, мужньою і лицарської вдачі. Як патріот він вважав, що слід триматися трьох сил: шаблі, книжки і єдності, чому і навчав своїх синів. 10 січня 1561 року Марко Журавницький, вже в досить поважному віці, був нареченим луцьким і острозьким владикою.

Історія залізничної станції Верхи

Є в селі Верхи вулиця Варшава. Вона з центру села веде на південь, зовсім не в бік Варшави. Колись тут була залізнична станція, з якої і починалася подорож “на Варшаву”. Поява залізниці у Верхах пов’язана з подіями Першої світової війни, коли фронт пролягав по лінії річки Стохід, правий берег якої займали Російські війська а лівий Австро – Німецькі війська.

Професіонали у темі руйнації

Питання збереження культурної спадщини Луцька останнім часом стоїть особливо гостро. Стаханівськими темпами руйнуються пам'ятки архітектури та археології. Руйнівні ремонти, прибудовки та металопластикові вікна скорочують кількість архітектурних об'єктів, котрі несуть в собі інформацію про минулі епохи. 

Чиновники різних мастей завжди мають універсальну відповідь на будь–які питання. Про що б не йшлося, завжди чиновник скаже: “Питання складне,… потрібен комплексний підхід,… вже зроблено перші кроки (є значні досягнення) в цій галузі, проте не вистачає коштів, щоб остаточно вирішити проблему…” Те саме вони говорять і про збереження культурного спадку. 

Яскравою демонстрацією “професійності” чиновників стала так звана реставрація будинку Пузин, внаслідок якої пам'ятка архітектури національного значення, збудована в XVI столітті, виглядає тепер як проста хата. Про це ми вже писали. 

Версія походження назви "Волинь".

Пропонуэмо вашій увазі уривок з статті О.М. Трубачьова "Мысли о дохристианской религии славян в свете славянского языкознания", що базується на його книзі "Труды по этимологии: Слово. История. Культура. Т. 2.", Москва, "Языки славянской культуры, 2005г., стр. 423", де автор здійснив спробу пояснення етимології поняття і назви Волинь. 

Хроніка знищення луцького заповідника 1

Скандально відомий директор Державного історико-культурного заповідника м.Луцька Павло Рудецький не тільки не припиняє демонструвати свою непрофесійність і безвідповідальність – він відверто й нахабно продовжує цю традицію. Лише за кілька місяців його керівництва знищення охоронної території і пам’яток у заповіднику набуло критичних масштабів. 

Прикро, що ці проблеми так і лишаються поза увагою міської та обласної влади. Луцький «мер» пан М.Романюк готує чергові популістські заходи з розвитку туризму на залишках культурної спадщини лучан, а «губернатор» пан Б.Клімчук фінансує все це беззаконня, вдало виблискуючи на фоні Президента, який навіть запам’ятав назву однієї з пам’яток. І факт того, що її вміло добивають наші «реставратори» без відповідного фаху і ліцензій, нікого вже не цікавить. 

Короткий (попередній) звіт про результати наукових рятівних архітектурно-археологічних розкопок на території окольного міста середньовічного луцька (м. Луцьк, вул. Кафедральна,13) 2012 року

«ВОЛИНСЬКІ СТАРОЖИТНОСТІ»

ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО ДП «НДЦ

«ОХОРОННА АРХЕОЛОГІЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ»

ІНСТИТУТУ АРХЕОЛОГІЇ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

м.Луцьк, вул. М.Коперніка, 36а, тел. 8 (0332) 286281, поштова адреса: А/С 10, М.ЛУЦЬК, 26, 43026

Підкоп під будинок Косачів

На розі вулиць Драгоманова і Кафедральної в Луцьку незабаром розпочнуться будівельні роботи. Попри спротив громадськості, тут планують звести житлово-офісний центр. А за кілька метрів від уже виритого котловану стоїть дім, де в 1890—1891 роках жила Леся Українка. Аби врятувати для історії бодай щось із підземних таємниць цієї найдавнішої частини міста, на майданчику працюють археологи державного підприємства «Волинські старожитності».

Директор ДІКЗ в м. Луцьку П. Рудецький шантажує ЗМІ

Директор Державного історико-культурного заповідника в м. Луцьку П. Рудецький шантажує засоби масової інформації, які опублікували інформацію про нездорові тенденції в заповіднику. 

Одного ранку роздався дзвінок. Телефон висвітлив прізвище нинішнього директора ДІКЗ Павла Рудецького. Якщо чесно, були здивовані дзвінку та ще й в вихідний день. За майже десяток років роботи П.Рудецького в відділі охорони культурної спадщини Волинської ОДА, він ніколи не телефонував на мобільний. Тай взагалі за час оголошеної нами справжньої війни за збереження культурного спадку Волині, чиновники не дуже спішили до будь якого діалогу. Враховуючи на щойно підняті веб-порталом Volyn Times спільно з Комітетом захисту національної спадщини ГРВ чергові проблеми і нездорової тенденції в ДІКЗ, які знову почала проступати в Старому місті, ми припустили, що дзвінок може бути пов’язаний саме з цим. Ми надіялись, що наша розмова буде конструктивною, адже після обрання пана П.Рудецького новим директором, ми, хоча і не мали ілюзій щодо цього екс-посадовця, все ж особисто запропонували йому повну підтримку його починань, сподіваючись що наш досвід і компетентність в питаннях заповідника стануть йому до пригоди. Проте вже його перші фрази «вбили нас наповал».

Архітектурний ансамбль в центрі міста

З фонтану в центрі Луцька вже робили дитячий майданчик. Тепер його хочуть розмістити «замість чагарника в центрі міста». Причому, «дитячим майданчиком» названі  платні атракціони на місці зеленої зони за півтораметровим парканом. Оце типове для Луцька  «замість»  спонукало мене до написання цієї статті.