Волинський щит: Короткий (попередній) звіт про результати наукових рятівних архітектурно-археологічних розкопок на території окольного міста середньовічного луцька (м. Луцьк, вул. Кафедральна,13) 2012 року

«ВОЛИНСЬКІ СТАРОЖИТНОСТІ»

ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО ДП «НДЦ

«ОХОРОННА АРХЕОЛОГІЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ»

ІНСТИТУТУ АРХЕОЛОГІЇ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

м.Луцьк, вул. М.Коперніка, 36а, тел. 8 (0332) 286281, поштова адреса: А/С 10, М.ЛУЦЬК, 26, 43026

http://volynski-starozitnosti.net/

Е-mail: vf_oasu@mail.ru

Златогорський О.Є.,

Лукомський Ю.В.,

Собуцький М.М.

КОРОТКИЙ (ПОПЕРЕДНІЙ) ЗВІТ

ПРО РЕЗУЛЬТАТИ НАУКОВИХ РЯТІВНИХ

АРХІТЕКТУРНО-АРХЕОЛОГІЧНИХ РОЗКОПОК

НА ТЕРИТОРІЇ ОКОЛЬНОГО МІСТА СЕРЕДНЬОВІЧНОГО ЛУЦЬКА

(м. Луцьк, вул. Кафедральна,13)

2012 року

Відкритий лист № 415/00773

від 22 серпня 2012 р.

Дозвіл Міністерства культури

№ 22-391/12 від 27 серпня 2012 р.

Луцьк – 2012

ЗМІСТ

1. Вступ………………………..………………………..………………………..3

2. Архітектурно-археологічне дослідження…………..…………………...…..8

3. Опис знахідок………………………..………………………..……………...10

4. Висновки щодо використання пам’ятки………………………..…………..11

5. Список використаної літератури…………………………………………....12

6. Додатки………………………..………………………..……………………..13

ВСТУП

Архітектурно-археологічні дослідження на території Окольного міста середньовічного Лучеська (м. Луцьк, вул. Кафедральна,13) проводилися за Відкритим листом № 45/00773 від 22.08.2012 р. та дозволом Міністерства культури №22-391/12 від 27.08.2012 р. відповідно до договору №2765-Л з ТзОВ «Луцькміськбуд» експедицією ДП «Волинські старожитності» ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України під керівництвом Златогорського О.Є. У складі експедиції працювали науковий співробітник Собуцький М.М. (заступник, керівник розкопу), заступник директора з наукової роботи, кандидат історичних наук Панишко С.Д., наукові співробітники Вашета М.П., Верба Т.В., Охріменко В.Г., Бардецький А.Б., лаборанти Новак Н.А., Данильчук А.В., кандидат архітектури, науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Лукомський Ю.В. (консультант), доктор історичних наук, завідуючий кафедри археології та спеціальних історичних дисциплін Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки Кучинко М.М. (консультант) та студенти історичного факультету Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки.

Дослідження проводилися на земельній ділянці орієнтовною площею 0,10 га. Ділянка знаходиться у центральній частині Луцького державного історико-культурного заповідника, обмежена з півдня пішохідною доріжкою вулиці Кафедральної, із заходу – проїздом по вулиці М.Драгоманова, зі сходу – пішохідною доріжкою вулиці Д. Братковського, з півдня – житловою забудовою, за 10 м на північ від приміщення дирекції заповідника, 35 м на північний схід від костелу Петра і Павла XVII ст. та за 250 м на схід від Замку Любарта (Рис. 1; Рис. 2). Координати ділянки в системі WGS-84:

N (широта)	E (довгота)	Примітки
50°44´18.59´´	25°19´07.68´´	південно-східний кут пам’ятки
50°44´19.05´´	25°19´07.60´´	північно-східний кут пам’ятки
50°44´18.75´´	25°19´09.55´´	південно-західний кут пам’ятки
50°44´19.22´´	25°19´09.55´´	північно-західний кут пам’ятки

Ділянка має прямокутну форму і довшою стороною зорієнтована по лінії схід – захід. Рельєф ділянки помірно спадає у північно-східному напрямку. Аналіз доступних картографічних матеріалів дозволяє припускати, що східна частина ділянки межувала з оборонним ровом Окольного Города Лучеська. Можливо, цей східний край парцелі сформувався на частині західного напільного схилу рову, неподалік від моста, що пов’язував Окольний город і Середмістя.

В інвентарному описі Луцького замку 1618 р. вказано, що на території ділянки була порожня площа після пожежі, а потім три садиби: римаря, цирульника і конвісара. Далі ця ділянка належала луцькому шляхтичу Андрію Марцишовському.

На плані міста Луцька 1795 р. ділянка опрацювання входить частиною до більш як втричі більшої територіальної маєтності, яка має виразні межі і позначена літерами «VS». У південно-західному куті цього утворення зображено будівлю квадратної форми з внутрішнім двориком. З південного боку вказана маєтність межує з трикутною незабудованою площею. При цьому напрям південної межі ділянки не співпадає з напрямом південної межі південного ринкового кварталу, а відступає дещо на північ (Рис. 3).

Люстрація 1789 р. засвідчує тут два кам’яні будинки громадського призначення.

На плані Луцька 1852 р. можна розрізнити споруди, позначені на плані 1795 р. й визначити, що межа ділянки змістилась в південному напрямі, включивши частину трикутної площі. До південно-східного наріжника квадратної будівлі (з плану 1795 р.) примкнула квадратна в плані будівля. Південно-західний наріжник кварталу отримав прямокутний уступ. В південно-східному куті зменшеної наполовину ділянки з’явилась прямокутна будівля, витягнута вздовж осі схід–захід, до східного торця котрої примкнула ще одна менша прямокутна будівля, зорієнтована на північ–південь, яка влаштована вже за межами кварталу, на дорозі. У північно-східному куті нової парцелі простежується ще одна, квадратна в плані, будівля, при якій показаний в’їзд на ділянку (Рис. 4).

З південного боку колишня трикутна площа забудована Г-подібною кам’яницею, яка сформувала сучасне перехрестя вулиць Кафедральної, Кармелітської та Ринкової або Домініканської.

На плані Луцька 1855 р., через якість доступної нам копії зображення, забудова на місці ділянки обстеження не локалізується. Хоча достатньо чітко проглядаються зовнішні межі парцелі. Південно-західний наріжник ділянки обстеження м’яко заокруглений, південно-східний має нерегулярні хвилясті обриси і розрив в’їзду (?) з півдня (Рис. 5).

На реконструкції плану Луцького Середмістя ХVІІІ ст. Р. Метельницький показує на ділянці обстеження дводільний будинок, північна частина якого має три тракти і виступає більше за південну вглиб ділянки. Лінія чільного муру кам’яниці виразно скошена відносно фасадної лінії ринкової вулиці. Східна ж частина ділянки розмежована впоперек наполовину і не має зовнішньої межі від вулиці. (Рис. 6).

Ще в одному плані-реконструкції, виконаній Б. Сайчуком, П. Троневичем та О. Пламеницькою, на ділянці обстеження показаний рівнопільний чотирикамерний будинок зі скошеною, як і в попередньому плані, чільною стіною. На рівні підвалу він частково з’єднаний в першому тракті із суміжним будинком (Рис. 7).

На 1940 р. на ділянці були два житлові кам’яні будинки: один кутовий, що прилягав своїми стінами до сучасних вулиць Драгоманова і Кафедральної, належав Рухлі Ахельрубу, інший – Лейбі Шульману.

У липні 1997 р. на пам’ятці розпочалися археологічні дослідження експедиції Волинського державного університету ім. Лесі Українки під керівництвом Михайла Кучинка. На час початку робіт ділянка була під шаром навезеного ґрунту і поросла бур’янами. Визначення контурів двох будинків розпочалося з очищення ділянки від сміття і зняття перших шарів ґрунту та залишків будівельних матеріалів, битої цегли. Були визначені контури будівель з поверхні і виявлено залишки цегляних стін. Перший з будинків, що виходив фасадом до вул. Драгоманова мав прямокутну форму. Довжина його 14 м, ширина – 7 м. До нього впритул прилягав кутовий будинок, що розміщувався на розі вулиць Кафедральної і Драгоманова. Розміри будинку: довжина 18 м, ширина – 10 м. Будинки мали спільну стіну товщиною 0,85-0,9 м. Стіни зведені з брущатої цегли-пальчатки на піщано-вапняному розчині. Розміри цегли 6,5-7х12,5-13х26-28 см можуть загалом свідчити про спорудження будинків наприкінці XVI-XVII ст. На глибині 0,8-1,0 м від денної поверхні відкрито склепіння цегляних підвалів. На всій ділянці було знято ґрунтовий баласт до глибини 1,2-1,5 м. Роботи не були завершені і весь розкоп було засипано.

5-25 квітня 1998 р. архітектурно-археологічні дослідження на пам’ятці проводилися експедицією Луцького історико-культурного заповідника під керівництвом Петра Троневича. Було поставлено за мету виявлення підземних залишків споруд втраченої історичної забудови, зняття попередніх їх внутрішніх обмірів, а також винесення їх контурів на поверхню. Для цього було закладено археологічних шурф в місці передбачуваного вентиляційного каналу втраченого будинку. Канал було виявлено і після кількох днів провітрювання група спеціалістів опустилась у підвали давньої забудови. Підвали являли собою типові для пізньосередньовічного Луцька склепінчасті півциліндричні приміщення, засипані землею та будівельним сміттям. Кутовий будинок, що належав у 1940 р. Рухлі Ахельрубу, у житловій своїй частині, що прилягала головним скошеним фасадом до вул. Драгоманова, мав по два з’єднаних між собою підвальних приміщення у два яруси, тобто всього чотири. У три з них, за винятком одного, повністю засипаного приміщення нижнього ярусу, прилягаючого боковим фасадом до вулиці Кафедральної, дослідникам вдалось проникнути і виконати необхідні обміри. До цих підвалів з боку дворового фасаду примикали напівзруйновані і також дуже засмічені приміщення входу та сходової клітки (Рис. 20; Рис. 21). Характеристика цегли (6,5-7х12,5-13х26-27 см) та кладки дали можливість продатувати час спорудження цього будинку рубежем XVI-XVII ст. Інший будинок, що належав у 1940 р. Шульману Лейбі, мав підвальні приміщення лише в половині, примикаючій до будинку Рухлі Ахельруба. Підвальні приміщення цього будинку також поділяються на приміщення житлової частини: їх по одному на першому і другому ярусі та входу і сходової клітки. Відповідно до характеристики цегли (5,5-6х11,5-12х27-28 см) і кладки підвали цього будинку дещо пізніші від кутового і датуються серединою XVII ст.

Архітектурно-археологічне дослідження

Дослідження 2012 року проводилося суцільним розкопом орієнтовною площею 800 кв.м. (42х15-20 м). На всій площі ділянки (довжиною 42 м і шириною 15-20 м) знято верхній шар грунту до глибини 1,5-1,8 м (Рис. 8). У західній частині розкрито контури будівель і верхні яруси підвалів житлових будівель-кам’яниць, що досліджувалися попередніми експедиціями (Рис. 9). Збережені цегляні мури промальовують план дводільної і двотрактової кам’яниці, яка витягнута вздовж ділянки (Фото 3).

У обидвох полях (площинах між основними стінами) першого тракту (північного і південного) на рівні верхнього ярусу підвалів простежуються п’ять бочкових склепінь, які опираються на повздовжні стіни. У цих склепіннях були здійснені розпалубки для влаштування поперечних прорізів, якими сполучалися чільні поля кам’яниці, а, можливо й зв’язок із суміжною кам’яницею, що мала прилягати з півночі. Арочні прорізи у повздовжніх мурах мають півокруглу циркульну форму і виконувались по кружалах. Осі аркових прорізів у північному та середньому повздовжніх мурах не співпадають між собою. У західній частині північне поле розділене уривком повздовжнього муру. Напроти його завершення у північному повздовжньому мурі простежується фрагмент повзучого склепіння, що може вказувати на вхідний або завантажувальний вузол зі сходами до підвалу, який мав знаходитися у північно-західному куті поля (Фото 4).

Поля другого тракту відділені від полів першого поперечним фундаментним муром, у якому збереглося два прорізи між північними полями. Один з них – трицентрової конфігурації (бароко), розташований у верхньому ярусі підвалу, а другий – при північному мурі – веде до підвалу другого ярусу, що знаходиться на площі західних полів будинку (Фото 5).

У полях другого тракту кам’яниці перекриття підвалів було аналогічним, але розташоване на пів поверху нижче від перекриттів у чільних полях. Під тильними полями будинку існує другий ярус підвалів.

У верхній частині середнього муру другого тракту будинку простежується надбудова пізнішого часу з використанням підпружних арок сплощеної конфігурації, які муровані на «земляних кружалах» з метою економії будівельного матеріалу. Кладка споруджена на іншому розчині і опирається на старшу конструкцію стіни через земляний прошарок ґрунту завтовшки 10 см (Фото 6). Ця верхня частина конструкції також своєю віссю зміщується відносно осі середнього муру в першому тракті будинку на південь (Фото 7).

На зовнішньому лиці північного повздовжнього муру збереглося п’яте склепіння підвалу, що відноситься вже, напевно, до суміжного будинку. За рівнем залягання вона відповідає рівню п’яти склепінь в другому тракті описаної нами кам’яниці. У фундаменті чільної стіни суміжного будинку виразно читається проріз, у якому було влаштовано вхід з вулиці до підвального поверху (Фото 8).

Усі конструкції мурувань – цегляні. Цегла переважно 26-27 × 13 × 7 см, пальчатка, але є багато інших форматів, які засвідчують різні будівельні періоди пам’ятки. Попередньо виявлені муровані об’єкти слід датувати в межах ХVІ‑ХVІІ ст.

Опис знахідок

Колекція знахідок із об’єктів і культурного шару розкопу включає вироби з глини, заліза, бронзи, кістки, каменю та скла.

Чисельними є вироби з глини: цегла-пальчатка розмірами переважно 26-27 × 13 × 7 см, що налічує близько 1000 зразків. Є цегляні вироби й інших форматів, які засвідчують різні будівельні періоди пам’ятки. Зокрема, цегла XVIII ст. з клеймами у вигляді хреста та літерними клеймами та цегла початку ХХ ст.

Чисельними є і керамічні вироби, як цілі, так і фрагментовані, що репрезентують різні історичні періоди від початку ХІІ ст. до середини ХХ ст. Проте, найчисельнішу групу серед них представляє чорнолощена гончарна кераміка XVI-XVII ст.

У північній стінці розкопу поза межами підвальних приміщень у насипному грунті на глибині 1,4 м від денної поверхні виявлено скарб 1930-х років: він складається з свинцевого гаманця, в середині якого зберігалося 5 срібних монет: часів правління Миколи ІІ та два золотих жіночих кільця (Фото 10).

Окрім цього скарбу у розкопі знайдено також чисельну колекцію монет різних історичних періодів.

Висновки щодо використання пам’ятки

Проведений попередній аналіз картографічних матеріалів у співставленні з матеріалами й характером розкритих елементів будівель дозволяє встановити, що маємо справу з цінними автентичними конструкціями, котрі відображають етапи формування й розвитку забудови на ділянці опрацювання. Окрім цінності в історико-архітектурному та будівельно-технологічному аспектах нововиявлені пам’ятки мають велику історико-культурну вагу вцілому і потребують подальшого докладного дослідження, вивчення та збереження. Пам’ятка є об’єктом як археологічного дослідження, так і рекреаційно-туристичного використання у межах широкої теми «Підземелля давнього Луцька».

Вважаємо за вкрай необхідне законсервувати розкриття на зимовий період. При цьому необхідно не допустити можливість замерзання відкритих перезволожених цегляних конструкцій.

На даний період будь-яке будівництво на ділянці не можливе, оскільки археологічно-архітектурні роботи не завершені. Заплановане розкриття західної частини ділянки на наступний рік та повне розкриття підвальних приміщень кам’яниць буде потребувати створення комісії для визначення доцільності будівництва на даній ділянці.

Керівник експедиції Златогорський О.Є.

Список використаної літератури

Кучинко М.М. Звіт про архітектурно-археологічні дослідження на ділянці між вулицями Драгоманова і Кафедральна в Старому місті Луцька. – Луцьк, 2002 // Науковий архів ДП «Волинські старожитності» ДП НДЦ «ОАСУ» Інституту археології НАН України.

Кучинко М.М., Воскобойник Л.М. Звіт про розкопки в місті Луцьку (Старе місто) в 1997 році. – Луцьк, 1997 // Науковий архів ДП «Волинські старожитності» ДП НДЦ «ОАСУ» Інституту археології НАН України.

Троневич П.О. Звіт про архітектурно-археологічні дослідження на ділянці відновлювальної історичної забудови по вул. Катедральній, 11/13. – Луцьк, 1998 // Науковий архів ДП «Волинські старожитності» ДП НДЦ «ОАСУ» Інституту археології НАН України.

На Кафедральній у Луцьку розкопки можуть тривати 20 років // Волинські новини. - 2012. – 02 листопада / [Електронний ресурс:]. - Режим доступу: http://www.volynnews.com/news/analytic/na_kafedralniy_u_lutsku_rozkopky_mozhut_tryvaty_20_rokiv_foto/

ДОДАТКИ

Рис.9. План розкритих мурів житлових будівель та підвалів XVI-XVII ст.

Рис.10. Бічний профіль розкритих мурів житлових будівель та підвалів XVI-XVII ст. по лінії А-Б: а – цегла, б – вапняковий розчин, в – грунт, перемішаний з будівельним сміттям.

Рис.13. Бічний профіль розкритих мурів житлових будівель та підвалів XVI-XVII ст. по лінії Є-Ж: а – цегла, б – вапняковий розчин, в – грунт, перемішаний з будівельним сміттям, д – пошкоджена цегляна кладка.

Рис.16. Бічний профіль розкритих мурів житлових будівель та підвалів XVI-XVII ст. по лінії К-Л: а – цегла, б – вапняковий розчин, в – грунт, перемішаний з будівельним сміттям, д – цегляна кладка.